Серед представників інтелігенції Острога кінця ХІХ і початку ХХ століття, які займалися громадською і благодійною діяльністю і користувалися великим авторитетом серед населення, почесне місце займає місцевий лікар П. С. Паславський. Упродовж майже 40 літ працював він хірургом і місцевій лікарні, своєю діяльністю збагатив медичну практику і науку та сприяв покращенню здоров’я багатьом тисячам острожан.
Петро Сигизмундович Паславський народився 20 серпня 1861 р. в селі Бадівці Острозького повіту Волинської губернії і дворянській сім’ї, яка володіла невеликими угіддями. Після закінчення Дубнівської гімназії вступив на медичний факультет Імператорського Варшавсього Університету. 8 червня 1887 р. після закінчення повного курсу навчання Радою Університету був затверджений лікарем (1).
За пропозицією попечителя Варшавського навчального округу від 11 лютого 1891 р. за № 2101 його призначили на службу в госпітальну хірургічну клініку Варшавського Університету терміном на 3 роки (2). У березні 1894 р. був переведений на роботу у факультетську хірургічну клініку того ж університету.
За час роботи і хірургічних клініках Варшавського Університету набув значного досвіду в діагностиці та лікуванні хірургічних хвороб і оволодів високою технікою при виконанні операцій.
Часто очолював бригади по виконанню складних і комбінованих оперативних втручань. Проводив практичні заняття зі студентами, а також читав лекції для студентів IV і V курсів. Його лекції користувалися популярністю не тільки в студентів, але й у лікарів міста. У лекціях Петро Сигізмундович широко використовував найновіші дані з медичної літератури, а також свій багатий практичний досвід. Аудиторії завжди були переповнені. Студент І. Шварц протоколював усі лекції і після редагування автором вони переписувались і у вигляді книги розповсюджувались. У нас є екземпляр такої книги, яка видана у 1896/97 навчальному році. Текст згрупований у 11 розділах, у яких на високому науковому рівні викладені питання загальної хірургії. У першому розділі дається визначення предмета хірургії й цікаво описана історія виникнення цієї науки. Другий розділ знайомить з усіма питаннями, які пов’язані з методами антисептики і асептики. Розділ про наркоз містить багато корисних відомостей і рекомендацій, які співзвучні з нашим часом. Окремі розділи присвячені описанню ран, методів їх лікування, а також типам запалення. Бактеріологія і схильність до хвороб детально описані в шостому розділі. У розділі про хвороби судин велику увагу приділено опису захворювання вен і артеріальних аневризм. Добре проілюстрований малюнками і прикладами розділ «Запалювальні процеси в кістках і суглобах».
За своїм обсягом і ретельністю викладення матеріалу ця книга, незважаючи на те, що видана 100 років назад, може бути тепер посібником із загальної хірургії. Тираж книги залишається невідомим.
З 1889 по 1903 р. безкоштовно Петро Сигізмундович надавав хірургічну допомогу в хірургічному бараці імені імператора Олександра II, а також в амбулаторії при Варшавській общині сестер милосердя ім. Св. Єлизавети.
З початком війни, 29 січня 1904 р., за Височайшим наказом, у зв’язку з мобілізацією, призваний із запасу на дійсну службу і призначений молодшим ординатором польового госпіталю №14 Маньджурської армії. 3.02.1904 р. прибув у м. Перм і приступив до виконання обов’язків (3). Розпорядженням по Маньджурській армії від 21 квітня 1904 р. відправлений у відпустку без утримання через хвороби, які отримав під час бойових дій.
Після короткого відпочинку у батьківському будинку в селі Бадівці, поблизу Острога, він подав заяву в губернську волинську управу по земському господарству з проханням прийняти його на роботу на вакантне місце дільничного лікаря в село Хорів (нині Острозького району). З вересня 1904 р. затверджується на посаді лікаря Хорівської дільничної лікарні на 10 ліжок (4).
У цьому ж році переводиться в Острозьку земську лікарню з наміром організувати постійну хірургічну допомогу населенню. Після придбання відповідного обладнання й інструментарію, а також великого і малого автоклавів і підготовки персоналу, (у тому числі операційної сестри) Петро Сигізмундович у грудні 1904 року зробив першу операцію в Острозі з приводу ущемленої стегнової грижі у 76-річної жінки. Операція, яка була зроблена під місцевим знечуленням кокаїном, пройшла успішно і хвора видужала.
Введення на Волині в 1904 р. земства відкрило нові перспективи в розвитку хірургії, тому, відповідно, було помітним на практиці зростання хірургічної діяльності.
У звіті Острозької земської лікарні за 1909 рік вказується, що виконано 869 операцій. А в доповіді на III нараді лікарів і представників земств Волинської губернії Петро Сигізмундович повідомив, що в 1912 році в Острозькій лікарні виконано 1052 операції.
П. С. Паславський мав високу ерудицію і успішно виконував найскладніші оперативні втручання на органах і тканинах усіх частин людського тіла. Він успішно оперував на очах, виконуючи такі операції, як видалення катаракти. Видаляв аденоїди і робив тонзилектомії, виконував операції на органах грудної порожнини і живота, на кінцівках і на сечостатевих органах, а також операції на органах малого тазу. Вважався провідним хірургом краю з лікування ендемічного зобу і виконував операції при великих і ускладнених зобах.
Враховуючи його великий лікарський досвід, ерудицію, знайомство з медичною літературою, повітова земська управа призначає П. С. Паславського головою комісії по підготовці інструкції поведінки медичного персоналу Острозького повіту із врахуванням усіх прав і обов’язків. Запропонована інструкція була затверджена постановою 2-их чергових Острозьких земських зборів від 27 листопада 1912 року і ретельно виконувалась до 1936 року, коли була замінена новою інструкцією, виробленою польською адміністрацією.
У цій інструкції вміщений пункт, якого завжди дотримувався Петро Сигізмундович і при першій необхідності був готовим надати допомогу. Так на стор. 3 в пункті 7 записано: «.. Крім випадків виїздів, які згадані в попередніх параграфах, дільничному лікареві входить в обов’язки виїжджати за викликом товаришів у сусідні дільниці на консультації до тяжкохворих і для спільного проведення тяжких операцій».
Активний учасник усіх з’їздів і конференцій лікарів Волині, а також з’їздів російських хірургів, він часто виступав з матеріалами і результатами своєї хірургічної практики. На XIII і XV з’їздах Російських хірургів виступав з доповідями, а на III губернській нараді в Житомирі 7 серпня 1913 року зробив доповідь про становище земсько-медичної допомоги в повіті за період 1910-1913 рр. У цій доповіді було вказано, що через відсутність транспорту і малу кількість фельдшерів сільські жителі пізно звертаються і тому у більшості випадків ущемлення грижі доводиться робити розширені операції через настання омертвіння ущемлених органів. За 1912 рік у 12 випадках необхідно було зробити резекцію омертвілої кишки. В 11 випадках успішно накладені ентероанастомози кінець у кінець. Всі операції виконувались під місцевим знечуленням. У тому ж році було зроблено 42 грижорозтинів при грижах, які вправляються, найчастіше пахової локалізації. Виконані 12 резекцій щитовидної залози, у тому числі 4 при великих зобах. Операції виконував П. С. Паславський при активній допомозі і асистенції головного лікаря С. К. Храневича, який був терапевтом і захоплювався хірургією.
Разом з обладнанням, майном і архівом лікарні при наближенні німецьких військ у 1916 р. евакуювався в Курську губернію, де працював хірургом. У 1917 р. повернувся в Острог і був призначений головним лікарем 1-ї радянської лікарні, створеної на місці колишньої земської лікарні.
Згідно з умовами Брест-Литовського мирного договору, територія Острожчини відійшла до Польщі. Була організована міська лікарня, головним лікарем якої був призначений С. К. Храневич, хірургом працював Паславський. Через зменшення району обслуговування і зменшення лікарняних місць обсяг хірургічної діяльності також зменшився і в лікарні в основному надавалась невідкладна допомога. Для великих і складних оперативних втручань хворі направлялися в Рівне, Львів та інші міста Польщі. Петро Сигізмундович брав активну участь у громадському житті міста, краю. Аналізуючи свій досвід, оформив та надрукував у медичних журналах Польщі, Німеччини і Франції 16 наукових робіт.
Міжвоєнний період 1920-1939 рр. відзначається тим, що за цей час було створено велику кількість різноманітних суспільних організацій з метою покращення медичної допомоги населенню і захисту його соціальних прав.
Упродовж 16 років П. С. Паславський незмінно очолював Польське благодійне товариство Острога. Протягом 7 років був депутатом сейму міського самоуправління, де очолював санітарну комісію. У тому, що довоєнний Острог вважався найбільш чистим і санітарно упорядкованим містом Польщі – чимала заслуга П. С. Паславського і очолюваної ним комісії.
При активній участі П. С. Паславського у 1923 році організовано Острозьке товариство боротьби з туберкульозом, де він був заступником голови. Це товариство забезпечувало безкоштовний амбулаторний прийом туберкульозних хворих, рентгенологічне обстеження і контроль за ходом лікування, проводило безкоштовне лікування хворих у стаціонарі і в домашніх умовах з безкоштовною видачею приписаних ліків. Товариство проводило широку санітарно-просвітницьку пропаганду профілактики туберкульозу і користі сучасного повного лікування. Постійно товариство об’єднувало 72-80 активних членів. Всі витрати покривались за рахунок членських внесків, дотацій і особистих пожертв організацій і громадян.
Брав активну участь у роботі інших товариств. Так він був замісником Голови спілки лікарів, членом клубу працюючих інтелігентів, брав також участь у роботі станції опіки матері і дитини.
Під час німецької окупації, в 1941 р., незважаючи на похилий вік, Петро Сигізмундович брав активну участь у лікуванні військовополонених радянської армії. Він не тільки лікував їх, але й підтримував морально і матеріально. Була створена комісія для перевірки стану здоров’я військовополонених під головуванням П. С. Паславського та за участю С. К. Храневича і лікаря Фримус. Вони «видумували» хвороби, навчали військовополонених ознак хвороб, які вони повинні були демонструвати при перевірці лікарні німцями. Ця ж комісія визначала місце лікування виявлених хворих. В організованій «заразній лікарні», до якої окупанти боялися заходити, ховались військовополонені, а в «будинок інвалідів» направлялись ті, які одужували; вони тут проходили підготовку і звідси направлялись у бойові групи месників.
З допомогою фельдшерки А. В. Пивовар здійснював зв’язок з партизанами, нею ж передавав медикаменти і перев’язувальні матеріали.
Старожили міста і зараз згадують Петра Сигізмундовича як дуже рухливого, середнього росту чоловіка, з великими русявими вусами, у добре пошитому костюмі, який завжди був у гущі народу. Він був бажаним гостем у кожному домі. Користувався великим авторитетом і повагою в населення. Постійно проживав у власному будинку і там же приймав хворих. Цей будинок по вул. Ревкомівській, 7 зберігся в задовільному стані, у ньому міститься в даний час дитяча міська бібліотека, редакція місцевої газети «Замкова гора», а також юридична консультація.
Восени 1943 р. на прохання сина, який працював у Варшаві хірургом, Петро Сигізмундович виїхав з Острога у Варшаву. У Перемишлі виникли різкі болі в серці і настала миттєва смерть. Його поховали на кладовищі у Перемишлі.
Упродовж майже 40 років Петро Сигізмундович Паславський пропрацював в Острозькій земській, а потім міській лікарні. Він був блискучим хірургом, прекрасним діагностом, суспільним діячем, користувався великою повагою в острожан. Добра пам’ять про нього збереглася і в наш час.
Примітки
1. Державний архів Житомирської області. – Ф. 67. – оп.4, справи 60, 141, 142.
2. Державний архів Рівненської області. – Ф. № 165. – оп.2, спр. 129.
3. Острозький історико-краєзнавчий заповідник, науко-допоміжний фонд № 6183.
4. Андрухов П. З. Волинська земля. Сокаль, 1992. – С.80.
5. Боровий Е. М., Борова-Галай О. Е. Наукове товариство хірургів Ровенщини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. – С.6-12.
6. Манько М. П. Громадські організації Острога і повіту в міжвоєнний період // Матеріали IV науково-краєзнавчої конференції “Острог на порозі 900-річчя”. – Острог, 1993. – С. 103-104.
7. Паславский П. С. Делегатский доклад по Острожскому уезду // Труды ІІІ Губернского совещания врачей и представителей земств Волынской губернии. – Житомир, 1913. – С.112-115.
8. Шпизель Р. С., Гуцал Р. Р. Научно-общественная деятельность некоторых врачей древнего Острога // Врачебное дело. — 1995. – № 5-6. – С.198-202.
9. Шпізель Р. С. Був знаним лікарем, острозький хірург П. С.Паславський. – Замкова гора. – 1999. – № 28 (56), No29 (57).
Шпізель Р. Петро Паславський (1861-1943) / Р. Шпізель // Острозькі просвітники 16-20 ст. – Острог, 2000. – С. 448-453.